Нерегулярна оренда в Польщі: що потрібно знати?

Останнім часом все більше власників квартир у Польщі здають свою нерухомість через договір нерегулярної оренди (umowa najmu okazjonalnego). На відміну від стандартного договору оренди, договір нерегулярної оренди дозволяє власникам нерухомості краще захищати свої права та інтереси.

Нерегулярною орендою можуть скористатися лише фізичні особи, які не провадять підприємницьку діяльність, пов’язану з орендою квартир. Крім того, предметом договору найму може бути лише житлове приміщення, яке використовується для проживання.

Перш за все, договір нерегулярної оренди має бути укладений у письмовій формі, інакше ж він буде недійсним. Він укладається на певний строк, але не більше ніж на 10 років. Договір повинен містити основну інформацію, зокрема: сума орендної плати, дата і спосіб її сплати, сума завдатку за квартиру та умови, на яких вона повертається, сторони договору та предмет договору, тривалість договору. Крім того, до договору нерегулярної оренди необхідно додати: заяву орендаря у формі нотаріального акту, в якій він зобов’язується залишити приміщення після закінчення або розірвання договору, декларацію орендаря, в якій він вказує, в яке приміщення він зможе переїхати після виїзду з орендованої квартири, заяву власника зазначеного приміщення, в якій він погоджується на проживання орендаря у разі виселення.

Про укладення договору орендодавець повинен повідомити в податкову протягом 14 днів з моменту укладення договору оренди.

Договір нерегулярної оренди може бути розірваний як орендарем, так і орендодавцем у випадках, чітко визначених договором. Загалом договір може бути розірваний у разі, якщо: були порушені принципи чинного законодавства, порушено умови, передбачені договором, орендар має заборгованість зі сплати орендної плати протягом 3 повних періодів, а орендодавець надав йому додатковий місячний термін для сплати належної суми.

Для того, аби умова була дійсна, необхідно також зробити нотаріальний акт. Законом не врегульовано питання, хто саме несе витрати, пов’язані з підготовкою договору. Але зазвичай витрати на нотаріуса вирішує нести власник квартири, адже договір перш за все захищає переважно його інтереси.

 

Вгору